Самокритика та самозвинувачення при депресії: чому це відбувається та як собі допомогти?

Самокритика та самозвинувачення при депресії: чому це відбувається та як собі допомогти?

“ Я невдаха, у мене нічого не вийде, я ледащо, всі проблеми через мене, я гірше всіх, я не заслуговую хорошого ставлення до себе…..” часто ці думки з’являються у багатьох людей, але більшість не звертає на це значної уваги.
Під час депресії, внаслідок негативних подій у житті, активізуються так звані негативні переконання про себе, і людині важко позбутися таких думок. Це становиться частиною її життя, більшу половину дня вона проводить у цих думках, і дуже важко думати інакше. Світогляд людини, яка має депресію наче звужується, ніби вам одягли шапку на очі або дуже темні окуляри, і ви нічого окрім цього не бачите. Пацієнти з депресією більше зосереджуються на своїх недоліках, проблемах, невдачах. Всі свої заслуги, хороші події списується на удачу “мені просто пощастило” або взагалі знецінюються.
У таких випадках є певні техніки, які ви можете використовувати самостійно:

• помічати ситуації, які частіше всього провокують такі думки;
• оцініть ваше середовище, чи часто вас критикують оточуючі;
• щоденно вести щоденник хороших, приємних подій за день;
• написати максимальну кількість хороших якостей;
• згадайте проблеми, з якими ви справлялися раніше;
• ввечері перед сном рекомендую себе хвалити, радіти за свої досягнення за день;
• не навантажувати себе складними завданнями, починаємо з простого;
  Основне завдання буде прийняти себе і віра в себе, свої сили, без осуду, без надмірної критики.
  Якщо важко впоратися з цим самостійно, і негативні думки виникають більшу частину дня, то вам допоможе психіатр або психотерапевт.

ПТСР посттравматичний стресовий розлад

ПТСР
Як зрозуміти, що у тебе ПТСР?
Як зрозуміти, що у тебе його немає?
Основа статті це Довідник діагностичних критеріїв DSM — 5 та власний досвід
роботи з військовими.
Інформація буде корисною для дорослих та дітей старше 6 років.
У яких випадках варто звернутися за допомогою до психіатра?

1. Ви були свідком травматичних подій, яка сталася з іншими або вам
   загрожувала смерть, тілесні пошкодження або сексуальне насильство.
   ( виняток травматичні події через медіа, фільми). У військових це часто
   обидва варіанти, вони є свідками загибелі своїх побратимів, часто є
   висока загроза смерті, травм або потрапляння в полон.
2. Наявність одного або більше симптомів:

• часто повторювані, мимовільні спогади, про пережиту подію,
  неприємні сни (у дорослих пов’язані з травматичною подією, у
  дітей не завжди );
• флешбеки — це коли особа діє так, ніби травматична подія
  відбувається знову, можливо повна втрата усвідомлення оточуючих
  обставин; ( такі ситуації часто виникають коли щось сниться, або
  людина щось почула, що пов’язане з травматичною подією)
• тривалий дистрес та фізіологічні реакції до ситуацій, що нагадують
  травму ( людина боїться гучних звуків, що нагадують постріли);

1. Людина уникає подразників, що пов’язані із травматичними подіями,(
   людині важко говорити про травму, пережиті події, свої відчуття, зовнішніх
   факторів, які можуть нагадувати про травму)
2. Людина змінюється у думках, настрої ( не може згадати важливий аспект
   травматичних подій, виникають негативні переконання про себе, світ або
   інших, наприклад “ Я поганий” “Світ небезпечний” “ Нікому не можна
   довіряти”, самозвинувачення, відсторонення, зменшення зацікавленості
   у значущих видах діяльності)
3. Людина стає підвищено збудливою (дратівлива поведінка, вибухи гніву,
   ризикована або саморуйнівна поведінка, надмірна пильність, проблеми з
   увагою, порушення сну)
4. Це все триває більше 1 місяця та призводить до порушень у соціальній,
   професійні, та інших важливих сферах функціонування.
   Якщо ви або ваші близькі мають більшість симптомів то варто звернутися до
   лікаря психіатра для більш детальної діагностики.